автоматник
АВТОМА́ТНИК, а, ч.
1. Той, хто обслуговує автомат (у 1 знач.).
2. Боєць, озброєний автоматом (у 2 знач.).
Танк спинився на мить, автоматники зіскочили на землю (Собко, Кавказ, 1946, 155);
Біля командира автоматників, автоматниця лейтенанта Петра Кошового, старенька бабуся з глечиком у руках (Головко, І, 1957, 438).
Словник української мови (СУМ-11)