авторка

А́ВТОРКА, и, ж. Жін. до а́втор.

Авторка [О. Кобилянська] чимало читала творів чужої літератури (Л. Укр., V, 1956, 43);

Єдине, на що він міг послатися, це на відому вже телефонограму, знов процитувавши її і давши повністю ім’я авторки (Ле, Міжгір’я, 1953, 320).

Значення в інших словниках

1. авторка — а́вторка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. авторка — -и. Жін. до автор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. авторка — А́ВТОРКА, и, ж. Жін. до а́втор. Авторка [О. Кобилянська] чимало читала творів чужої літератури (Леся Українка); Спочатку я роздобув першу збірку її поезій, згодом – другу, і так захопився її творчістю, що вирішив будь-що відшукати авторку (Ю. Винничук).  Словник української мови у 20 томах
4. авторка — А́вторка, -рки, -рці; -рки, а́второк  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. авторка — Авторка, -ки ж. Женщина-авторъ. Желех.  Словник української мови Грінченка