адвокат
АДВОКА́Т, а, ч.
1. Юрист, що захищає обвинуваченого або веде якусь справу в суді, а також дає поради з правових питань; захисник, оборонець.
— З мене адвокат — он який вийде! (Мирний, V, 1955, 170);
— Рятуй мене, Насте!.. Піди до адвоката, заплати йому, що схоче (Коцюб., І, 1955, 76);
Марко Черемшина.. усе життя заробляв собі хліб як селянський адвокат у глухому містечку (Козл., Відродження.., 1950, 79).
2. перен. Про людину, що заступається за кого-небудь, захищає когось.
— Говори, адвокате, говори! — сказала.. мати. — Цікава я знати, що він тобі дав за те, що ти так за ним обстаєш? (Фр., III, 1950, 388);
[Люда:] Я можу про це поговорити сама. Мені не потрібні адвокати (Голов., Драми, 1958, 160).
Словник української мови (СУМ-11)