адвокатура
АДВОКАТУ́РА, и, ж.
1. тільки одн. Діяльність адвоката.
— Тепер я заробляю дещо дрібною адвокатурою тощо.., — сказав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 340);
Назвав його паном доктором: припускав, видко, що Славко має намір посвятитися адвокатурі (Март., Тв., 1954, 277).
2. Добровільне об’єднання осіб, що подають юридичну допомогу населенню та організаціям порадами, складанням різних документів, участю в судових процесах.
Радянська адвокатура, яка існує майже чотири десятиріччя, грає важливу роль в справі охорони прав і законних інтересів громадян, підпорядковуючи всю свою діяльність.. боротьбі за додержання соціалістичної законності (Рад. право, 2, 1960, 122).
Словник української мови (СУМ-11)