адреса

АДРЕ́СА, и, ж. Позначення місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь.

Пиши тепер коротко, аби подати свою адресу (Коцюб., III 1956, 324);

На прощання спитала його адресу, — повторила кілька разів, — завчила (Головко, II, 1957, 407);

// Напис на конверті, пакунку і т. ін., що вказує на місце призначення й одержувача.

Він послав дещо Вам, та не знає, чи дійшло воно до Вас, бо посилка була не під Вашою адресою (Коцюб., III, 1956, 117).

◊ На адре́су, рідко В адре́су чию — про кого-небудь.

Проходячи контрольною, я чув не дуже похвальні епітети на вашу адресу (Шовк., Інженери, 1956, 69);

Хотілося розгадати з інтонацій репліки в його адресу: чи знає секретар, що він виїздив до Уч-Каргалу (Ле, Міжгір’я, 1953, 46);

Помили́тися адре́сою — звернутися не до того, до кого потрібно.

— Ви бачите, що… — він на мить замовк, підшукуючи потрібні слова, — що ви трохи помилились адресою (Донч., І, 1956, 459).

Значення в інших словниках

1. адреса — адреса і адрес Розрізняються значенням. Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею. Адреса ж – місце проживання чи перебування особи, розташування установи; напис на конверті, бандеролі тощо.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. адреса — адре́са іменник жіночого роду позначення місця мешкання або перебування  Орфографічний словник української мови
3. адреса — АДРЕСА – АДРЕС Адреса, -и. Позначення місця проживання когось, місцезнаходження чогось. У словосп.: на мою (його, вашу) адресу; помилитися адресою, мешкати (проживати) за (під) якою адресою. Пох. адресний (адресна допомога). Адрес, -а.  Літературне слововживання
4. адреса — [адреса] -сие, д. і м. -с'і  Орфоепічний словник української мови
5. адреса — -и, ж. 1》 Позначення місця розташування житла людини або будівлі (території) юридичної особи. || Напис на конверті, пакунку і т. ін., що вказує на місце призначення та одержувача. Помилитися адресою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. адреса — АДРЕ́СА, и, ж. 1. Позначення місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь. Максим хитав головою, слухав і навіть шепотів іноді губами, повторяючи назвисько або адресу (В.  Словник української мови у 20 томах
7. адреса — адре́са (франц. adresse) 1. Місце проживання особи чи місцеперебування установи. 2. У програмуванні – цифрове або буквено-цифрове позначення місцеперебування інформації вцифровій обчислювальній машині.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. адреса — не за адре́сою, перев. зі сл. зверта́тися. Не до того, до кого треба; не туди, куди слід. Продавець тільки плечима стенула: мовляв, не за адресою звертаються (З журналу). помили́тися / помиля́тися адре́сою. Звернутися не до того, до кого слід.  Фразеологічний словник української мови
9. адреса — Адре́са, -си; адре́си, адре́с  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. адреса — рос. адрес (фр. adresse) — 1. Місце проживання людей або місцеперебування організацій, установ, підприємств. 2. У програмуванні, електронній пошті, інтернеті — місцеперебування інформації.  Eкономічна енциклопедія
11. адреса — Адре́са, -си ж. Адресъ. Желех.  Словник української мови Грінченка