адреса
АДРЕ́СА, и, ж.
1. Позначення місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь.
Максим хитав головою, слухав і навіть шепотів іноді губами, повторяючи назвисько або адресу (В. Винниченко);
На прощання спитала його адресу, – повторила кілька разів, – завчила (А. Головко);
// Напис на конверті, пакунку і т. ін., що вказує місце призначення й одержувача.
Він послав дещо Вам, та не знає, чи дійшло воно до Вас, бо посилка була не під Вашою адресою (М. Коцюбинський).
2. інформ. Унікальний ідентифікатор або номер, що присвоюється комп'ютерному пристрою чи об’єкту комп'ютерної мережі для операцій із ними.
У комп'ютері адреса перетворюється дешифратором у систему керуючих сигналів, що забезпечують звернення до відповідних цій адресі елементів (з наук.-техн. літ.).
(1) Зворо́тна адре́са – адреса того, хто посилає лист, посилку і т. ін.
Лист був тоненький, написаний жіночою рукою, по-польському, без зворотної адреси (Ірина Вільде).
△ (2) Адре́са електро́нної по́шти <�Електро́нна адре́са>, інформ. – позначення, яке однозначно ідентифікує електронну поштову скриньку користувача.
Редакція газети просить надсилати відгуки за поштовою адресою або за електронною адресою, яка вказана на веб-сторінці газети (з мови реклами);
На службовому бланку юридичної особи повинні бути вказані і такі реквізити, як поштова адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, факс (із журн.).
◇ (3) На адре́су чию, кого – стосовно кого-небудь; про когось, щось.
Балика насупився, буркнув щось не зовсім похвальне на адресу Свиридовича, але той удав, ніби недочув (З. Тулуб);
Саїд Алі непорушно сидів, слухав потік натяків, шпильок і докорів на свою адресу і, видимо, обмірковував свій останній виступ (Іван Ле);
(4) Не за адре́сою, перев. зі сл. звертатися – не до того, до кого треба; не туди, куди слід.
Продавець тільки плечима стенула: мовляв, не за адресою звертаються (із журн.);
Помиля́тися / помили́тися адре́сою див. помиля́тися.
Словник української мови (СУМ-20)