альт
АЛЬТ, а́льта́, ч.
1. Низький жіночий або дитячий голос.
Вона підхоплювала останні куплети пісні, і її дужий дзвінкий альт дзвенів і розливався, як чиста струна дорогого рояля (Н.-Лев., IV, 1956, 91);
У Миколи [Тобілевича] був чудовий альт і слух (Думки про театр, 1955, 29);
Коли пісню заводив тенор, хлопчик йому підтягував альтом (Кучер, Чорноморці, 1956, 181).
2. Про людину, що співає таким голосом.
Виконувався [спів] при тому голосовому складі співців, як він виконується й зараз, а саме: перші й другі тенори, альт та бас (Іст. укр. музики, 1922, 133).
3. Струнний або духовий інструмент низького регістру.
Оркестр "Сбитенщика" своїм складом невеликий: скрипки (I та II), два гобої, ..альт і контрабас (Укр. клас. опера, 1957, 59).
Словник української мови (СУМ-11)