альт
АЛЬТ, а́, ч.
1. Низький жіночий або дитячий голос.
Вона підхоплювала останні куплети пісні, і її дужий дзвінкий альт дзвенів і розливався, як чиста струна дорогого рояля (І. Нечуй-Левицький);
Дисканти, альти, тенори й баси були так гарно дібрані і так зіспівані, що подобали на один чарівний інструмент, на якім грав якийсь незвичайний мистець (Б. Лепкий);
Коли пісню заводив тенор, хлопчик йому підтягував альтом (В. Кучер);
У Миколи [Тобілевича] був чудовий альт і слух (з мемуарної літ.).
2. Людина, яка співає таким голосом.
Співак навчався в консерваторії в класі альта В. В. Борисовського (з газ.).
3. Струнний або духовий інструмент низького регістру.
Оркестр своїм складом невеликий: скрипки, два гобої, альт і контрабас (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)