амба
А́МБА, виг., розм. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть, капут.
— Я ж казав, — сміявся Пархоменко, — що буде цареві амба! (Панч, О. Пархом., 1939, 52);
— Земля селянам, фабрики робочим! Геть буржуазію! Паразитам амба! (Смолич, Мир.., 1958, 186).
Словник української мови (СУМ-11)