амба

А́МБА, пред., розм.

Кінець, загибель, смерть.

– Попереджаю: крок уліво, крок управо – і амба! На місці. Пойняв [зрозумів]? А тепер пішли!.. (І. Багряний);

– Кому амба? Кому хана? – Як то – кому? Хапугам, п'яницям, бюрократам! (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. амба — а́мба вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. амба — Кінець! смерть! каюк! капут! шабаш! край! амінь!  Словник синонімів Караванського
3. амба — виг., розм. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. амба — а́мба вул. кінець, безвихідь (м, ср, ст)||амбець, гаплик, капець, каюк, крапка, рура, торба, торба з дустом  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. амба — (-и) ж.; крим. Крах, безвихідь; провал. БСРЖ, 35; СЖЗ, 10; ЯБМ, 1, 30.  Словник жарґонної лексики української мови
6. амба — див. годі; кінець  Словник синонімів Вусика
7. амба — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм.  Словник синонімів української мови
8. амба — А́МБА, виг., розм. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть, капут. — Я ж казав, — сміявся Пархоменко, — що буде цареві амба! (Панч, О. Пархом., 1939, 52); — Земля селянам, фабрики робочим! Геть буржуазію! Паразитам амба! (Смолич, Мир.., 1958, 186).  Словник української мови в 11 томах