амоній

АМО́НІЙ, ю, ч. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, що широко застосовуються в техніці й сільському господарстві.

З азотних добрив найбільше використовують.. сірчанокислий амоній, хлористий амоній (Техн. культ., 1956, 326).

Значення в інших словниках

1. амоній — амо́ній іменник чоловічого роду сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей  Орфографічний словник української мови
2. амоній — -ю, ч. Комплексний (складний) йон, що входить до складу амонійних солей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. амоній — АМО́НІЙ, ю, ч., хім. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, що широко застосовуються в техніці та сільському господарстві. З азотних добрив найбільше використовують сірчанокислий амоній, хлористий амоній (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. амоній — амо́ній (лат. ammonium, від ammoniacum – аміак), NH4+ – позитивний іон, що в сполуках відіграє роль одновалентного металу.  Словник іншомовних слів Мельничука