амплуа
АМПЛУА́, невідм., с.
1. Певне коло ролей, що відповідає сценічним даним актора.
В амплуа комедійних старух та жартівливих молодиць Ганна Петрівна [Затиркевич] створила цілу галерею образів (Минуле укр. театру, 1953, 63);
Театральне амплуа — річ, як відомо, дуже умовна (Рильський, III, 1956, 348).
2. перен. Певне коло занять.
— Я й забув представити мосьє Діденка в новому його амплуа, як молодого дипломата (Головко, II, 1957, 485).
Словник української мови (СУМ-11)