амплуа
АМПЛУА́, невідм., с.
1. Певне коло ролей, що відповідає сценічним даним актора.
Театральне амплуа – річ, як відомо, дуже умовна (М. Рильський);
Розділення акторів за амплуа випливало перш за все із розділення драматичних творів на два основних види: трагедію та комедію; кожний із них вимагав від актора особливих даних і особливого стилю гри (з наук.-попул. літ.);
В амплуа комедійних бабусь та жартівливих молодиць Ганна Петрівна Затиркевич створила цілу галерею образів (із журн.).
2. перен. Становище, роль у суспільстві, коло занять, інтересів і т. ін.
Іван сприймав грядущу зміну свого амплуа цілком рівнодушно [байдуже]... Сказав брат: ідім ув опришки – ну і йдім (Г. Хоткевич);
– Я й забув представити мосьє Діденка в новому його амплуа як молодого дипломата (А. Головко);
Ви ж i пошту возите, – пiдказала Тоня. – Що – пошту! Я навiть i горох опилюю, i по виноградниках хiмiкатами вiйнути – це теж моє амплуа... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)