антагоністичний
АНТАГОНІСТИ́ЧНИЙ, а, е. Пройнятий антагонізмом; непримиренно ворожий.
Він [народник] не розрізняє двох антагоністичних класів, феодалів і буржуазії.. (Ленін, 1, 1948, 325);
Письменник-реаліст [Панас Мирний] розкривав антагоністичні взаємини селянської бідноти з поміщиками (Укр. літ., 9, 1957, 37);
// Пов’язаний з боротьбою між тваринами, рослинами, мікроорганізмами.
Вивченню антагоністичних взаємовідношень між мікроорганізмами і питанню використання антагонізму у боротьбі з хворобами рослин.. присвячена велика кількість праць (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 15).
Словник української мови (СУМ-11)