анти

А́НТИ, ів, мн. Назва східнослов’янських племен, які в IV — VI ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром.

Візантійські автори VI ст. н. е. розповідають про численні слов’янські племена антів (Іст. УРСР, І, 1953, 30);

Раніше тут проходили хоробрі племена антів. Може, ось цей горбок біля самої дороги і є могила вождя одного з тих племен (Автом., В. Кошик, 1954, 24).

Значення в інших словниках

1. анти — -ів, мн. Назва східнослов'янських племен, які в 4-6 ст. заселяли територію між Дністром і Дніпром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. анти — А́НТИ, ів, мн. (одн. ант, а, ч.; а́нтка, и, ж.), іст. Східнослов'янське плем'я, яке в IV–VI ст. заселяло територію між Дністром і Дніпром. Раніше тут проходили хоробрі племена антів.  Словник української мови у 20 томах
3. анти — Слов'янські племена, які в VI-VII ст. населяли територію на пн. від Чорного моря між Дніпром і Дністром; історик ґотів Йордан (VI ст.) згадував про війни а. з ґотами в IV ст., але цих...  Універсальний словник-енциклопедія
4. анти — Анти, гр. приросток = про́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)