анти
А́НТИ, ів, мн. (одн. ант, а, ч.; а́нтка, и, ж.), іст.
Східнослов'янське плем'я, яке в IV–VI ст. заселяло територію між Дністром і Дніпром.
Раніше тут проходили хоробрі племена антів. Може, ось цей горбок біля самої дороги і є могила вождя одного з тих племен (П. Автомонов);
У IV–VII ст. землі приморської частини межиріччя Дністра та Дунаю були опановані племенами антів (з наук. літ.);
Візантійські автори VI ст. розповідають про численні слов'янські племена антів (з наук. літ.);
Я можу заспівати обрядову пісню, яку більше тисячі років тому співала на моїй землі давня полянка чи, може, й антка (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)