анітелень
АНІТЕЛЕ́НЬ, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нітелень, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука.
І всі уряд поставали, Ніби без’язикі — Анітелень (Шевч., І, 1951, 247);
Тільки перед татарами — анітелень про те, що Настя його наречена (Тулуб, Людолови, І, 1957, 164).
Словник української мови (СУМ-11)