анітелень

АНІТЕЛЕ́НЬ, пред., розм.

Варіант слова нітелень, уживаний для підсилення; ні слова, ні звуку.

І всі уряд поставали, Ніби без'язикі – Анітелень (Т. Шевченко);

Тільки перед татарами – анітелень про те, що Настя його наречена (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. анітелень — анітеле́нь присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. анітелень — див. АНІ МУР-МУР.  Словник синонімів Караванського
3. анітелень — присл. Ні словечка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. анітелень — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
5. анітелень — НІТЕЛЕ́НЬ у знач. присудка і предик., розм. (про мовчання кого-небудь: мовчить, мовчу і т. ін.; мовчи, не говори; ні слова, ні звуку), АНІТЕЛЕ́НЬ підсил. розм., НІЧИЧИ́РК розм., АНІЧИЧИ́РК підсил. розм. Про ці свої мрії хлопчина Торочив худобі весь день.  Словник синонімів української мови
6. анітелень — АНІТЕЛЕ́НЬ, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нітелень, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука. І всі уряд поставали, Ніби без’язикі — Анітелень (Шевч., І, 1951, 247); Тільки перед татарами — анітелень про те, що Настя його наречена (Тулуб, Людолови, І, 1957, 164).  Словник української мови в 11 томах