анічичирк

АНІЧИЧИ́РК, присудк. сл., розм. Варіант незмінного присудкового слова нічичирк, уживаний для підсилення; ні слова, ні звука.

— Заляжте там, мов неживі, анічичирк! — аж поки голосна гаківниця не промовить: пора!.. (Мирний, II, 1954, 111);

— Коронний гетьман перехоплює валкії, ..а він [Сагайдачний] сидить собі в хаті і анічичирк! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 432).

Значення в інших словниках

1. анічичирк — анічичи́рк вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. анічичирк — див. АНІ МУР-МУР.  Словник синонімів Караванського
3. анічичирк — присл. Те саме, що анітелень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. анічичирк — АНІЧИЧИ́РК, пред., розм. Варіант слова нічичирк, уживаний для підсилення; ні слова, ні звуку. – Заляжте там, мов неживі, анічичирк! – аж поки голосна гаківниця не промовить: пора!.. (Панас Мирний); Про листа – анічичирк. Мовби й не було його зовсім (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
5. анічичирк — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
6. анічичирк — НІТЕЛЕ́НЬ у знач. присудка і предик., розм. (про мовчання кого-небудь: мовчить, мовчу і т. ін.; мовчи, не говори; ні слова, ні звуку), АНІТЕЛЕ́НЬ підсил. розм., НІЧИЧИ́РК розм., АНІЧИЧИ́РК підсил. розм. Про ці свої мрії хлопчина Торочив худобі весь день.  Словник синонімів української мови
7. анічичирк — Анічичи́рк, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)