аплодисменти
АПЛОДИСМЕ́НТИ, ів, мн. Те саме, що о́плески.
Публіки було не дуже багато, але аплодисментів та "bis" було чимало, бо грав він [Грюнфельд], як завжди, чудово (Л. Укр., V, 1956, 117);
Трибуна нагородила переможця гучними аплодисментами (Собко, Звич. життя, 1957, 160).
Словник української мови (СУМ-11)