апробація
АПРОБА́ЦІЯ, ї, ж.
1. книжн. Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки.
Однак Рим.. не дав своєї апробації, і товариство не було відкрите (Фр., XVI, 1955, 147);
Роботи.. інститутів діставали апробації на широких конференціях всесоюзного характеру (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 5).
2. с.-г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення кращого з них для насіння.
Контроль за збереженням сортової чистоти [насіння] здійснюється методом польової апробації (Техн. культ., 1956, 134).
Словник української мови (СУМ-11)