арден
АРДЕ́Н, а, ч. Бельгійська порода робочих коней-важковозів.
Наїздив потім із міста до Волоса слідчий. Кожного разу сам Волос відвозив його на гладких орденах на станцію (Панч, II, 1956, 9);
Всесоюзний чемпіон, прибалтійський орден Плексте [кобила] на випробуваннях везла 23 тонни вантажу (Рад. Укр., 6.Х 1965, 4).
Словник української мови (СУМ-11)