арифметика

АРИФМЕ́ТИКА, и, ж.

1. Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними.

— То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 266);

Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (Донч., V, 1957, 445).

2. розм., іноді ірон. Рахунок.

Ось уже двадцять років, як я з ними в одній школі.. А й до мене Ганна Антонівна дітей вчили, — років знову двадцять ще до мене. Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день (Ю. Янов., І, 1958, 240).

Значення в інших словниках

1. арифметика — арифме́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. арифметика — Аритметика, рахунки  Словник чужослів Павло Штепа
3. арифметика — [ариефметиека] -кие, д. і м. -иец'і  Орфоепічний словник української мови
4. арифметика — -и, ж. 1》 Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними. 2》 розм., перен. Підрахунок; результат якого-небудь підрахунку. 3》 звичайно чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. арифметика — АРИФМЕ́ТИКА, и, ж. 1. Розділ математики, що вивчає властивості чисел і дії над ними. – То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? – крикнула Настуся (І.  Словник української мови у 20 томах
6. арифметика — арифме́тика (грец. αριθμητική, від αριθμός – число) частина математики, в якій розглядаються найпростіші властивості чисел та дії над ними.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. арифметика — Розділ математики, займається теорією обчислень над постійними алгебраїчними виразами; у вужчому сенсі — досліджує числа та операції над ними.  Універсальний словник-енциклопедія