арифметика

АРИФМЕ́ТИКА, и, ж.

1. Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними.

— То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Н.-Лев., IV, 1956, 266);

Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (Донч., V, 1957, 445).

2. розм., іноді ірон. Рахунок.

Ось уже двадцять років, як я з ними в одній школі.. А й до мене Ганна Антонівна дітей вчили, — років знову двадцять ще до мене. Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день (Ю. Янов., І, 1958, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арифметика — арифме́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. арифметика — Аритметика, рахунки Словник чужослів Павло Штепа
  3. арифметика — [ариефметиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  4. арифметика — -и, ж. 1》 Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними. 2》 розм., перен. Підрахунок; результат якого-небудь підрахунку. 3》 звичайно чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. арифметика — АРИФМЕ́ТИКА, и, ж. 1. Розділ математики, що вивчає властивості чисел і дії над ними. – То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? – крикнула Настуся (І. Словник української мови у 20 томах
  6. арифметика — арифме́тика (грец. αριθμητική, від αριθμός – число) частина математики, в якій розглядаються найпростіші властивості чисел та дії над ними. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. арифметика — Розділ математики, займається теорією обчислень над постійними алгебраїчними виразами; у вужчому сенсі — досліджує числа та операції над ними. Універсальний словник-енциклопедія