арифметика
АРИФМЕ́ТИКА, и, ж.
1. Розділ математики, що вивчає властивості чисел і дії над ними.
– То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? – крикнула Настуся (І. Нечуй-Левицький);
Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (О. Донченко).
2. розм., іноді ірон. Рахунок.
Ось уже двадцять років, як я з ними в одній школі .. А й до мене Ганна Антонівна дітей вчили, – років знову двадцять ще до мене. Арифметика чимала – сорок років, як однісінький день (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- арифметика — арифме́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- арифметика — Аритметика, рахунки Словник чужослів Павло Штепа
- арифметика — [ариефметиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- арифметика — -и, ж. 1》 Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними. 2》 розм., перен. Підрахунок; результат якого-небудь підрахунку. 3》 звичайно чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- арифметика — арифме́тика (грец. αριθμητική, від αριθμός – число) частина математики, в якій розглядаються найпростіші властивості чисел та дії над ними. Словник іншомовних слів Мельничука
- арифметика — Розділ математики, займається теорією обчислень над постійними алгебраїчними виразами; у вужчому сенсі — досліджує числа та операції над ними. Універсальний словник-енциклопедія
- арифметика — АРИФМЕ́ТИКА, и, ж. 1. Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними. — То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах