арифметика
арифме́тика
-и, ж.
1》 Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними.
2》 розм., перен. Підрахунок; результат якого-небудь підрахунку.
3》 звичайно чого. Те, що (на відміну від чого-небудь складнішого) містить у собі незначні труднощі для розуміння, здійснення, втілення в життя чого-небудь і т. ін. (порівн. алгебра у 2 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- арифметика — арифме́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- арифметика — Аритметика, рахунки Словник чужослів Павло Штепа
- арифметика — [ариефметиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- арифметика — АРИФМЕ́ТИКА, и, ж. 1. Розділ математики, що вивчає властивості чисел і дії над ними. – То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? – крикнула Настуся (І. Словник української мови у 20 томах
- арифметика — арифме́тика (грец. αριθμητική, від αριθμός – число) частина математики, в якій розглядаються найпростіші властивості чисел та дії над ними. Словник іншомовних слів Мельничука
- арифметика — Розділ математики, займається теорією обчислень над постійними алгебраїчними виразами; у вужчому сенсі — досліджує числа та операції над ними. Універсальний словник-енциклопедія
- арифметика — АРИФМЕ́ТИКА, и, ж. 1. Розділ математики, що вивчає найпростіші властивості чисел і дії над ними. — То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? — крикнула Настуся (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах