артикуляційний

АРТИКУЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, лінгв. Стос. до артикуляції.

Артикуляційна база мови — обумовлені фонетичною системою певної мови навики вимовляння звуків у носіїв даної мови (Сл. лінгв. терм., 1957, 17).

Значення в інших словниках

1. артикуляційний — артикуляці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. артикуляційний — -а, -е, лінгв. Стос. до артикуляції. Артикуляційний апарат — функціональні об'єднання систем організму, які зумовлюють утворення звуків мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. артикуляційний — АРТИКУЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, лінгв. Стос. до артикуляції. Перший етап коригування мовлення учнів передбачав формування артикуляційного та акустичного образів звукової одиниці, підведення дитини до розуміння відмінностей і тотожності в артикуляції звуків (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. артикуляційний — Артикуляці́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)