1. Словник української мови в 11 томах

артикуляційний

АРТИКУЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, лінгв. Стос. до артикуляції.

Артикуляційна база мови — обумовлені фонетичною системою певної мови навики вимовляння звуків у носіїв даної мови (Сл. лінгв. терм., 1957, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. артикуляційний — артикуляці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. артикуляційний — -а, -е, лінгв. Стос. до артикуляції. Артикуляційний апарат — функціональні об'єднання систем організму, які зумовлюють утворення звуків мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. артикуляційний — АРТИКУЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, лінгв. Стос. до артикуляції. Перший етап коригування мовлення учнів передбачав формування артикуляційного та акустичного образів звукової одиниці, підведення дитини до розуміння відмінностей і тотожності в артикуляції звуків (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. артикуляційний — Артикуляці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)