атака
АТА́КА, и, ж.
1. Навальний напад війська на ворога; вирішальний етап наступу.
Уранці наступного дня почалась атака (Донч., III, 1956, 118);
Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп (Гончар, Таврія.., 1957, 689).
В ата́ку йти (ки́датися і т. ін.) — навально наступати на ворога.
Два чорноморці в бліндажі Лишилися в живих… Вже котрий раз ворожий полк В атаку йде на них (Нагн., Пісня.., 1949, 45);
Психі́чна ата́ка див. психі́чний.
2. перен. Рішуча дія, спрямована проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети.
Планомірна атака радянських фізиків на атомне ядро, проникнення в найглибші таємниці природи ядерних сил відбуваються.. чимдалі інтенсивніше (Наука.., 4, 1957, 3);
Він [чоловік] був радий, що так щасливо одбився од жінчиної атаки (Чаб., Балкан, весна, 1960, 414).
Словник української мови (СУМ-11)