атака
АТА́КА, и, ж.
1. Стрімкий напад війська на ворога; вирішальний етап наступу.
Уранці наступного дня почалась атака (О. Донченко);
Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп (О. Гончар).
2. перен. Рішучий швидкий наступ (у грі, суперечці і т. ін).
Він [чоловік] був радий, що так щасливо одбився од жінчиної атаки (М. Чабанівський);
Динамівці цілковито контролювали перебіг матчу, постійно змінюючи напрям атаки (з газ.).
3. Перехід голосового апарату людини від дихального стану до співу (під час співу) або до мовлення.
4. Безпосередній перехід до наступної частини музичного твору.
5. мед. Гострий напад ревматизму.
Частота повторних атак ревматизму у дітей і підлітків 5–17 років набагато вища, ніж після 25 років (з наук.-попул. літ.).
Іти́ (зво́дитися, ки́датися і т. ін.) / піти́ (звести́ся, ки́нутися і т. ін.) в ата́ку див. іти́;
Стри́мувати (зде́ржувати) / стри́мати (зде́ржати) ата́ку (на́ступ) див. стри́мувати.
△ (1) Лобова́ ата́ка – прямий напад на ворога.
Кіннота лобовою атакою вдарила на османів (З. Тулуб);
– Веди піших на правий фланг. Я з вершниками вдарю лобовою атакою (М. Стельмах);
(2) Психі́чна ата́ка – атака, розрахована на пригнічення психіки і волі противника, появу паніки в його лавах.
Ні на мить не спиняючи своєї психічної атаки, вони [фашисти] йшли на повний зріст вишикуваними лавами, чітко карбуючи крок (Іван Ле);
Тут [на Рейні] ще тривала своєрідна війна. Ще були атаки й контратаки, місцеві прориви, флангові удари, .. психічні атаки (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)