атрамент
АТРА́МЕНТ, у, ч., заст. Чорнило.
Можна олівець витерти гумою, а як хтось так хоче, То можна й атраментом перекреслити (Л. Укр., V, 1956, 406);
Я пишу червоним атраментом, Атраментом червоним, як кров (Еллан, І, 1958, 61);
Помацки відшукує Сагайдачний дощечку… Кладе на неї білий аркуш і вмочує вигострене гусяче перо в атрамент (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).
Словник української мови (СУМ-11)