ахкати
А́ХКАТИ аю, аєш, недок., розм. Те саме, що ахати.
Він смачно затягнувся димом і, ахкаючи та сплескуючи руками, пішов (Шиян, Партиз. край, 1946, 171);
Лунко б’є сокира під дзвінкий корінь грабини, і ахкає луна аж у других гонах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 659).
Словник української мови (СУМ-11)