аїр
А́ЇР, діал. А́ЄР, у, чол. Трав’яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом; татарське зілля, лепеха.
Вогкість у повітрі, специфічний дух болота та аєру давали знати про близькість річки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205);
Долина Хрещатого яру та Козяче болото густо заросли очеретами, аїром та дикими півниками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135).
Словник української мови (СУМ-11)