бабахати
БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. неперех. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки;
// Стріляти.
Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Вишня, II, 1956, 261).
2. перех. Сильно бити, вдаряти, кидати.
Словник української мови (СУМ-11)