бабахати
БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки.
Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Остап Вишня);
// Стріляти.
На відкриття сезону всі туди, бабахкають цілий день, птицю розполохають (О. Гончар);
По селу пролетів вершник, бабахкаючи в небо з гвинтівки (М. Циба).
2. що. Сильно бити, вдаряти, кидати.
Хочеться рвати й кусати, бабахкати все підряд (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)