багатство
БАГА́ТСТВО, а, с.
1. Велике майно, цінності, гроші.
Не той чоловік вбогий, що багатство стратив, а той, що не дбає ні об чім (Вовчок, VI, 1956, 251);
А звідки в мене те багатство візьметься, коли я день і ніч на панській землі роблю? (Ю. Янов., І, 1954, 32);
*Образно. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє. останнє багатство (Коцюб., II, 1955, 74);
// Достаток усього, розкіш; протилежне бідність.
Максим бажав дочку виростити в багатстві та розкоші (Мирний, I, 1949, 236);
Жити в багатстві.
2. перев. мн. Сукупність матеріальних цінностей (про надра землі, тваринний і рослинний світ).
Ще ж лежать під землею багатства (Тич., І, 1957, 164);
В океанах і морях в великі багатства. Це насамперед різноманітні тварини і рослини (Фіз. геогр., 5, 1956, 59).
3. чого. Велика кількість, багатоманітність.
Він.. захопився блиском та багатством європейської культури (Коцюб., II, 1955, 135);
Багатство дієслівних синонімів, які письменник [М. Коцюбинський] часто вживає в новому значенні, допомагає передати глибокі людські переживання (Укр. літ., 9, 1957, 232).
4. перен. Про щось дуже цінне, важливе, значне.
Найбільше багатство — здоров’я (Укр.. присл., 1955, 143);
Яка краща спадщина, яке більше багатство може бути для чабана, ніж цей колодязь.. І чабан береже його (Гончар, Тронка, 1963, 56).
Словник української мови (СУМ-11)