багнути
БАГНУ́ТИ, ну́, не́ш, недок., діал.
1. з інфін. Дуже хотіти, бажати.
Мій син багне йти до школи так, що ну! (Сл. Гр.);
Він багне забути і про свій немолодий вік, і про осоружну хворобу (Дмит., Обпалені.., 1962, 14).
2. за чим, чого. Прагнути до чого-небудь.
— Добре, коли молодий чоловік привикає любити правду, шукає її, багне за новими науками (Мак., Вибр., 1954, 71).
Словник української мови (СУМ-11)