багнути
БА́ГНУТИ, ну, неш, недок., діал.
1. з інфін. Дуже хотіти, бажати.
Мій син багне йти до школи так, що ну! (Сл. Гр.);
Він багне забути і про свій немолодий вік, і про осоружну хворобу (Л. Дмитерко).
2. за чим, чого. Прагнути до чого-небудь.
– Добре, коли молодий чоловік привикає любити правду, шукає її, багне за новими науками (О. Маковей);
“Чому ж ви не купуєте та не читаєте їх?” – “Ми не такі, яких душа багне” (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)