багор
БАГО́Р, гра́, ч. Довга дерев’яна тичина з металевим вістрям і гаком.
Ішов через лід урядник та й провалився. Зібрався народ. Побігли за баграми (Україна.., І, 1960, 14);
Ігор вимахує якимсь багром чи довгими кліщами, скидаючи на землю другу бомбу (Кучер, Чорноморці, 1956, 401);
Потім взяв [Данько] в одного з них [дядьків] багор, став промацувати ним дно біля кручі (Гончар, Таврія.., 1957, 512).
Словник української мови (СУМ-11)