багор
БАГО́Р, гра́, ч.
Довга дерев'яна тичина з металевим вістрям і гаком.
Ігор вимахує якимсь багром чи довгими кліщами, скидаючи на землю другу бомбу (В. Кучер);
Потім взяв [Данько] в одного з них [дядьків] багор, став промацувати ним дно біля кручі (О. Гончар);
Ішов через лід урядник та й провалився. Зібрався народ. Побігли за баграми (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)