баговиння
БАГОВИ́ННЯ, я, с.
1. збірн. Тонкі густі водорості.
І рибалка випливає, Несе на сорочку Баговиння зеленого (Т. Шевченко);
Під прозорчастою, чистою, як сльоза, водою зеленіло якесь баговиння, зубчасте, тонесеньке, дрібне, як пух (І. Нечуй-Левицький);
Щосили намагається [Ольга] швидше випливти на чисте плесо, та це їй не вдається, бо рясне баговиння міцно і владно тримає її в своїх тенетах (А. Шиян).
2. Те саме, що багно́ 1–2; болото.
Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння, видираєтесь на купину, і потім, з купини на купину перестрибуючи, наближаєтеся до очерету... (Остап Вишня);
До вечора луки перед польським табором обернулися в баговиння, з якого коні вже насилу витягали ноги (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)