багровий
БАГРО́ВИЙ, а, е. Густо-червоний.
Ой чого ти, роженько, сама в городі, Рожа моя повна, червона, багрова? (Чуб., III, 1872, 432);
Підіймалося сонце над степ, Мов багровеє коло (Фр., XII, 1953, 514);
Саїд схопився і щось хотів заперечити, а обличчя з блідого, втомленого зробилося червоним, аж багровим (Ле, Міжгір’я, 1953, 324);
Місяць був багровий, немов увібрав у себе відблиски крові (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 30);
// Густо-червоний з легким синюватим відтінком.
Швидким рухом зняла [Настя] браслети і показала багрові синці від мотузків на руках (Тулуб, Людолови, II, 1957, 246).
Словник української мови (СУМ-11)