багровий
БАГРО́ВИЙ, а, е.
Густо-червоний.
Ой чого ти, роженько, сама в городі, Рожа моя повна, червона, багрова? (П. Чубинський);
Підіймалося сонце над степ, Мов багровеє коло (І. Франко);
Саїд схопився і щось хотів заперечити, а обличчя з блідого, втомленого зробилося червоним, аж багровим (Іван Ле);
Місяць був багровий, немов увібрав у себе відблиски крові (О. Полторацький);
// Густо-червоний з легким синюватим відтінком.
Швидким рухом зняла [Настя] браслети і показала багрові синці від мотузків на руках (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)