бадіка
БА́ДІКА, и, ч., діал. Старший віком чоловік; дядько (в 2 знач.).
Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків (Черемш., Тв., 1960, 66);
За візком ступає повільно високий бадіка (Козл., На переломі, 1947, 13).
Словник української мови (СУМ-11)