базіка
БАЗІ́КА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто любить багато говорити, базікати.
І чого цей базіка все язиком меле? (Сл. Гр.);
Хома Микитович від природи чоловік неговіркий. І базік не терпить (Грим., Незакінч. роман, 1962, 25).
Словник української мови (СУМ-11)