байдужний
БАЙДУ́ЖНИЙ, а, е. Те саме, що байду́жий 1.
Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Коцюб., І, 1955, 180);
Він відвернувся, силкуючися надати свойому лицю згірдний і байдужний вигляд (Фр., VII, 1951, 312);
Знов [Рустам] присьорбнув чаю, куточком ока простежив за Саїдом, який своєю байдужною мовчанкою починав лякати таджика (Ле, Міжгір’я, 1953, 132).
Словник української мови (СУМ-11)