бакен
БА́КЕН¹, а, ч. Поплавець на якорі (вночі із світлом), що встановлюється на річках, озерах і т. ін. для позначення фарватеру і небезпечних місць.
Вздовж течії миготіли білі й червоні бакени (Жур., Вечір.., 1958, 93);
— Гав не лови, а дивись на мої бакени, коли не хочеш наскочити на мілину (Донч., VI, 1957, 286);
Треба було знову засвітити бакен біля входу в бухту (Трубл., II, 1955, 271).
БА́КЕН² див. ба́кени.
Словник української мови (СУМ-11)