бакун
БАКУ́Н, у́, ч. Сорт міцного простого тютюну.
Спасибі за тютюн, бо се турецький, небакун (Сл. Гр.);
Дід закашлявся. — У тебе, Максиме, й бакун такий, як характер: усіх бджіл мені подушиш (Панч, III, 1956, 162).
Словник української мови (СУМ-11)