балалаєчник
БАЛАЛА́ЄЧНИК, а, ч. Музикант, що грає на балалайці.
Тих, хто бажав навчатись грати, було чимало. Значилося серед них і прізвище Федора Кабанця, який виявив бажання стати балалаєчником (Збан., Малин. дзвін, 1958, 172).
Словник української мови (СУМ-11)