балалаєчник

БАЛАЛА́ЄЧНИК, а, ч.

Музикант, що грає на балалайці.

Тих, хто бажав навчатись грати, було чимало. Значилося серед них і прізвище Федора Кабанця, який виявив бажання стати балалаєчником (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. балалаєчник — балала́єчник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. балалаєчник — -а, ч. Музикант, що грає на балалайці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балалаєчник — БАЛАЛА́ЄЧНИК, а, ч. Музикант, що грає на балалайці. Тих, хто бажав навчатись грати, було чимало. Значилося серед них і прізвище Федора Кабанця, який виявив бажання стати балалаєчником (Збан., Малин. дзвін, 1958, 172).  Словник української мови в 11 томах